Соціально-психологічна динаміка проявів ксенофобії української молоді

Анотація

Актуальність дослідження соціально-психологічної динаміки проявів ксенофобії в середовищі студентської молоді зумовлена усвідомленням, що неприйняття і соціальна дистанція посилюють психологічну напруженість у суспільстві і є потужною детермінантою зростання деструктивної агресії. Ситуація збройного конфлікту, масових переміщень населення, загострення колективних травм і кризи ідентичності значною мірою актуалізує явище ксенофобії як форми реагування на стрес, невизначеність і соціальну нестабільність. Тому вивчення соціально-психологічної динаміки ксенофобії української молоді важливе для формування ефективних стратегій протидії міжгруповій ворожнечі, просвітницької політики і підтримання цілісної демократичної культури в українському суспільстві.

Мета дослідження полягала у вивченні динаміки проявів ксенофобних настановлень серед української молоді, виявленні тенденції їх змін у контексті соціальних трансформацій та міжкультурної взаємодії на сучасному етапі російсько-української війни.

За результатами емпіричного дослідження проведено комплексне вивчення соціально-психологічної динаміки ксенофобних проявів у середовищі української молоді та здійснено порівняльний аналіз індексу соціальної дистанції до представників національних груп з результатами 2016 року. Застосування шкали соціальної дистанції Богардуса дало змогу проаналізувати рівень прийнятності представників різних етнічних груп, при цьому виявлено максимальний рівень соціальної дистанції – щодо росіян (6.9 бала), і мінімальний – щодо представників ромської національності (4.04 бала). Проведено контент-аналіз цифрового матеріалу, поширюваного в молодіжному середовищі через соціальні мережі (Instagram, TikTok, Telegram, Facebook/X), з урахуванням параметрів емоційної забарвленості, рівня комунікативної агресії, домінантних етностереотипів і типу публічного реагування. З’ясовано, що вербальні прояви ксенофобії мають системний характер і значною мірою корелюють з емпіричними показниками соціальної дистанції. Отримані результати підтверджують наявність латентної і відкритої ксенофобії в цифровому просторі, зумовленої поєднанням екзистенційної тривожності, стереотипного мислення і недостатнього рівня критичної рефлексії в молодіжному середовищі.

Практична значущість. Результати дослідження засвідчили наявність як відкритих, так і латентних форм ксенофобії серед української молоді, що знаходить відображення у високому рівні соціальної дистанції і вербальній агресії в цифровому середовищі. Виявлено зв’язок між соціально-психологічними настановленнями і типом медіаконтенту, зокрема через дію механізмів проєкції і стереотипізації та знижену критичну рефлексію. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні вибірки, застосуванні додаткових психодіагностичних методик для вимірювання різних компонентів ксенофобії та вивченні впливу соціальних мереж на формування міжгрупових упереджень. Доцільним також є розроблення превентивних програм, спрямованих на формування толерантності і медіаграмотності молоді.